Частини мови: легке та швидке пояснення

Вивчення мови — це не лише запорука правильного та цікавого спілкування, а й збереження наших традицій. Що таке частини мови, чим вони відрізняються, та чому потрібно обов’язково знати їх особливості — про це ми поговоримо детальніше.

Які частини мови існують?

Існує десять частин мови, з яких:

6 самостійних;
3 службові;
вигук — не належить до жодної категорії.

Перші мають синтаксичне “навантаження” — можуть бути членами речення. Другі — існують для об’єднання частин речення або надання певної емоції. А вигук не класифікується, однак іноді може виконувати роль підмета або додатка.

Перелік основних частин мови

Починати вивчення завжди радять з основних частин мови. Кожна з них має свої особливості.

Іменник

Відповідає на питання “хто?” та “що?”, позначає предмет, особу або явище. Має три роди — чоловічий, середній та жіночий. Може змінюватися за відмінками та числами. За синтаксичною роллю може бути будь-яким членом речення. Приклади іменників: Україна, чашка, стіл, коло.

Дієслово

Виражає дію або стан предмета. В початковій формі (інфінітиві) відповідає на питання “що робити?” або “що зробити?”. Має вид — доконаний та недоконаний, спосіб — дійсний, умовний та наказовий, час — теперішній, минулий та майбутній. Змінюється за числом та особою — якщо стоїть в теперішньому часі, за родами — якщо вживане в минулому.Приклади дієслів: робити, діяти, мріяти.

Прикметник

Позначає ознаку предмета. Залежно від форми може відповідати на питання “який? ” або “чий?”. Може змінюватися за родами, відмінками та числами, тому також може відповідати на питання “чия? чиє? чиї?” та “яка? яке? які?”. В початковій формі вживається в чоловічому роді в називному відмінку. Приклади прикметників: цікавий, яскравий, чудовий.

Інші самостійні частини мови

Окрім вище перелічених, існують ще:

Числівник. Позначає кількість (“скільки?”) або порядок на лічбі (“котрий?”). Може змінюватися за відмінками та складатися з декількох слів. Репетитори України діляться досвідом, та зазначають, що числівник є однією зі найскладніших для вивчення частин мови. Адже він має свої особливості при відмінюванні — радимо звернути на це увагу. Приклади: десять, двадцять, третій.
Займенник. З назви зрозуміло, що він заміняє інші частини мови. Приклади: я, ти, ви. Може вказувати як на предмет або ознаку, так і на кількість. Але при цьому він їх не називає.
Прислівник. Є незмінним, тому відмінювання чи поділ по родах відсутній. Розповідає про ознаку дії або стану. Приклади: прекрасно, всього-на-всього, як-не-як. Відповідає на питання “як? коли? де? куди? звідки?”.

Підсумовуючи, самостійні частини мови на відміну від службових мають лексичне значення, мають певні морфологічні ознаки (рід, число, відмінок і т.д.).

Службові частини мови

Всього в нашій мові існує три службових частини мови. Важливо вміти правильно їх використовувати в поєднанні з самостійними частинами мови. Розгляньмо кожну з них.

Сполучник. Поєднує частини складного речення — складносурядного та складнопідрядного, а також однорідні члени речення. Приклади: але, і, й.
Прийменник. Як можна зрозуміти з назви, найчастіше він знаходиться біля іменника, займенника або числівника. Він допомагає виразити відношення між словами. Приклади: біля, поміж, крізь.
Частка. Надає відтінки окремим членам речення. Приклади: це, нібито, що за.

Ці частини мови мають особливість — в них немає жодних морфологічних ознак. Про це варто пам’ятати, коли ви виконуєте вправи.

Вигук

Він не належить до жодної з категорій частин мови. Це незмінна частина, яка виражає почуття або емоційне забарвлення мовлення. Наприклад, ого, алло, ой.